Часто батьки запитують, що таке електроенцефалограма (ЕЕГ), у яких випадках скеровують на ЕЕГ і для чого?
Електроенцефалографія (ЕЕГ) – це метод дослідження головного мозку людини, що дозволяє оцінити його електричну активність на клітинному рівні, яка змінюється залежно від фізіологічного стану людини.
ЕЕГ рекомендують проводити в таких випадках:
- для оцінки фонової активності, ступеня зрілості, дифузних або локальних змін біоелектричної активності головного мозку відповідно до віку дитини;
- при затримках психомовленнєвого, психомоторного розвитку, психоемоційних порушеннях невідомого походження; також усім дітям, яким призначається стимулююча нейротропна терапія;
- для диференціальної діагностики епілепсії та контролю ефективності її лікування (підбір протисудомних препаратів, їх дозування), у випадках втрати свідомості і нападоподібних станах (непритомність, кризи, судомні і безсудомні напади, випадки короткочасного завмирання, панічні атаки, ендокринні порушення, тики);
- при поведінкових та емоційно-вольових порушеннях, при відставанні в навчальному процесі – для правильного підбору терапії;
у випадках порушення сну (сноговоріння, сомнабулізм (лунатизм), нічні страхи); - у разі нещасного випадку, наявності пухлин, порушеннях мозкового
кровообігу та інших захворюваннях головного мозку; - при підвищеному слиновиділенні (гіперсалівації);
- при дистоніях артикуляційного апарату;
- при порушенні вимови великої кількості звуків;
- при заїканні, для визначення причин виникнення, форм та методів корекції;
- у разі виявлення синдрому дефіциту уваги і гіперактивності (СДУГ).
Для аналізу ЕЕГ використовується база «норми», причому у дорослих ця «норма» одна, а у дітей коливається залежно від віку. Проаналізувавши ці відхилення, можна зробити висновок про їх генез.
Звичайна ЕЕГ фіксує хвильові коливання і малозрозуміла пацієнту. Та й психіатр часто говорить тільки про наявність чи відсутність патологічної вогнищевості.
Тим часом електроенцефалографія має ширші можливості для розуміння процесів, які відбуваються у головному мозку людини, дозволяє візуалізувати проблемні ділянки, виявити слабкі місця. Тож знання своєї електроенцефалографії потрібне не тільки хворій людині, але й здоровій.
Отримавши результати, фахівець може зрозуміти, в яких ділянках головного мозку могли відбутись зміни, які вплинули на процес мовлення. З урахуванням цього підбирають подальшу корекційну програму і надають відповідні рекомендації.
